1. Білоус І. М. Стратегічний інструментарій англійськомовного дискурсу фітнес-занять
Стаття присвячена актуальним питанням сучасної прагмалінгвістики, а саме пи-
танню вивчення стратегічного інструментарію інституційних дискурсів. Серед таких
автор обирає англійськомовний фітнес-дискурс, який ще не опинявся у фокусі лінгвіс-
тичних досліджень. Спираючись на здобутки вітчизняних та зарубіжних учених-
мовознавців у царині дискурсології та прагматики, автор розробляє критерії інвента-
ризації дискурсивних стратегій на матеріалі відеофрагментів англомовних фітнес-
занять. Враховуючи комунікативну ціль, потреби та цінності англійськомовного фіт-
нес-дискурсу ознаки педагогічного дискурсу та провідного жанру англійськомовного
фітнес-дискурсу – фітнес-заняття, тип спілкування, типи мовленнєвих актів, що пре-
валюють під час комунікації на заняттях фітнесом та тип фітнес-заняття, автор ін-
вентаризує та систематизує виокремлені стратегії й тактики. Здійснений у такий
спосіб аналіз усіх обраних для вивчення відеозанять фітнесом (йога, пілатес, аеробіка,
стретчінг), дозволив виокремити такі дискурсивні стратегії англійськомовного фіт-
нес-дискурсу: інформативно-навчальну, фатичну, директивну, мотиваційно-заохочу-
вальну, організаційну, оцінну, контролюючу та сугестивну
Ключові слова: вербальні засоби, дискурсивні стратегії і тактики, інституційний дискурс, невербальні засоби, фітнес-дискурс.
2. Близнюк К. Р. Етнокультурна специфіка лексико-семантичних мікрополів «szacunek» і «respect» у сучасних польській та англійській мовах
У статті досліджено етнокультурну специфіку репрезентації поняття поваги у се-
мантичних мікрополях «szacunek» і «respect» як фрагментах лексико-семантичних по-
лів «patriotyzm» і «patriotism» у сучасних польській та англійській мовах. Простеження
ядерно-периферійної організації полів, семантичних опозицій між їхніми елементами та
зв’язків з іншими мікрополями у структурі лексико-семантичних полів «patriotyzm» і
«patriotism» засвідчили наявність спільних універсальних компонентів, але також про-
явили їхні національно-специфічні характеристики. Спільним для обох мікрополів є відо-
браження понять поваги, шани, честі, гідності, гордості. Польське поле характеризу-
ється наявністю вказівок на поняття вдячності поваги не лише до близьких людині
об’єктів, а й до чужих. Натомість в англійській мові поряд з поняттям поваги зафіксо-
вано вдумливість, поміркованість, ввічливість, уважність
Ключові слова: лексико-семантичне поле, семантичне мікропіле, лексема, сема, семантична опозиція.
3. Глущенко В. А., Тищенко К. А. До питання про методологію досліджень А. Ю. Кримського з історії української мови
У статті лінгвістичний метод інтерпретовано як складну логічну одиницю, що
включає в себе три різнорідні компоненти: онтологічний, операційний і телеологічний.
Нами визначено структуру порівняльно-історичного та історичного методів. Особливу
увагу приділено операційному компоненту. Усебічно вивчено процедуру лінгвістичної
реконструкції, детально проаналізовано три її різновиди: зовнішню, внутрішню і «філо-
логічний метод». Виявлено специфіку порівняльно-історичного й історичного методів,
розкрито питання про їх розмежування. З огляду на сучасний рівень знань досліджено
методологічні засади студій А. Ю. Кримського. Проведено детальний аналіз лінгвоіс-
торіографічної літератури та з’ясовано, чому вченого вважають представником істо-
ричного методу. Розглянуто давні писемні пам’ятки як пріоритетне джерело вивчення
історії мови в розвідках А. Ю. Кримського. Доведено, що хронологізація архетипів і фо-
нетичних законів у працях мовознавця мала абсолютний характер. Зазначено, що біль-
шість конкретних висновків А. Ю. Кримського зроблено з використанням «філологічно-
го методу».
Ключові слова: структура методу, порівняльно-історичний метод, історичний метод, зовнішня реконструкція, внутрішня реконструкція, «філологічний метод», хронологізація.
4. Громко Т. В. Структурно-семантичні особливості вживання болгаризмів у Вільшанських говірках Центральної України (на матеріалі народної географічної термінології) .
Особливості болгаризмів на прикладі народних географічних термінів Центральної
України зумовлені близькоспорідненими мовними зв’язками. Будучи ізольованими від ос-
новного болгарського мовного масиву, ці говірки певний час функціонують в іншомов-
ному оточенні, набувають його впливу – і це відображається навіть у ландшафтній ле-
ксиці. Cтруктура і семантика їх пов’язані з історичними та соціально-культурними
умовами функціонування цих говірок. На семантичному рівні спостерігається явище
синкретизму (як різновиди семантичної деривації), що є типовими для системи народ-
них географічних термінів. Словотвірні моделі аналізованих слів доповнюють загальну
картину словотвору слов’янської географічної термінології. Вивчення болгаризмів, за-
фіксованих у мовленні компактно проживаючих болгар у Вільшанському районі Кірово-
градської області, подає цікаві матеріали не тільки для діалектології, етнолінгвістики,
культурології, а й історії, географії та інших дотичних наук. Водночас такі студії є
ключем до розробки загальномовної проблеми взаємодії контактуючих мовних систем.
Ключові слова: діалектне мовлення, говірка, діалектизм, семантика, словотворення, етимологія народний географічний термін.
5. Дейна Л. В Аксіологічні параметри сенсорно-естетичної лексики в українському щоденниковому дискурсі
У статті проаналізовано аксіологічні параметри сенсорно-естетичної лексики в
щоденниках українських письменників, яка є однією з найбільших груп частковоаксіоло-
гічного тезаурусу діарійного дискурсу. Відповідно до органолептичного пізнання довкіл-
ля сенсорно-естетичну лексику покласифіковано на візуальну, одоративну, густатив-
ну, тактильну, аудіальну. Особливу увагу приділено діапазону репрезентантів кожного
з виокремлених різновидів. Лексичний арсенал експлікаторів сенсорно-естетичної оцін-
ки екстрапольовано на аксіологічні шкали, проілюстровано, як окремі з них корелюють
із аксіологічною шкалою «хороший» – «поганий». З’ясовано, що для деяких підгруп лек-
сем сенсорно-естетичної оцінки типовими є одиниці, що належать до зони нейтраль-
ності на аксіологічній шкалі.
Ключові слова: аксіологічна шкала, аудіальна оцінка, візуальна оцінка, густативна оцінка, одоративна оцінка, тактильна оцінка, сенсорно-естетична оцінка, щоденниковий дискурс.
6. Єлісєєва А. В. Державне і особисте: трансформація королівского дискурсу Едуарда ІІ
The article presents the analysis of the pragmalinguistic peculiarities of the digression of
Edward II’s royal discourse. The linguistic representations of notions of public and private as
well as of Passion and Reason in the king’s passionate speech are juxtaposed. With the help of
speech act theory it is determined that the most prominent features of Edward’s royal discourse
are directives, expressives and commissives, whose semantic and syntactic content changes
depending on the recipient of the message and the intention of the speaker. The article poses a
question about the efficiency of a ruler who is overwhelmed with dangerous emotions and
private matters and who because of this neglects his public duties and fails as a king. Because
any literary text is a communicative situation and language is the means of expressing the
characters’ feelings, it became possible to make assumptions about Edward II’s emotional state
judging by his speech. The article also concentrates on the importance of language, which
performs the role of the medium between the author of a text and a reader and allows a deeper
insight into the analyzed text.
Ключові слова: pragmatics, discourse, speech act theory, directives, expressives, commissives, dangerous emotions, passion
7. Жигалкіна Ю. М. Вторинна мовна особистість у контексті міжкультурної комунікаці
Стаття присвячена аналізу поняття «вторинна мовна особистість», визначенню
складових компонентів вторинної мовної особистості та рівнів їх реалізації у просторі
міжкультурної комунікації. Для виконання поставленої мети охарактеризовано специфіку
процесу міжкультурної комунікації як основного етапу становлення комунікативно-
психологічного феномена вторинної мовної особистості. Також здійснено аналіз базової
категорії «мовна особистість» з метою виявлення своєрідності поняття «вторинна
мовна особистість». Встановлено, що вторинна мовна особистість репрезентує
здатність людини до оволодіння вербально-семантичним кодом іншої мови, тобто іншою
мовно-концептуальною картиною світу, у міжкультурному середовищі. Запропоновано
вважати складовими вторинної мовної особистості набір компетенцій, необхідних для
здійснення вдалої міжкультурної комунікації. Серед них – теоретико-понятійна, мовна,
стратегічна та культурологічна компетенції. Визначено, що для успішного обміну
інформацією в умовах міжкультурної комунікації має бути залучений увесь спектр
компетенцій, які можуть реалізуватися на трьох пізнавальних рівнях – вербально-
семантичному, когнітивному та прагматичному. Наголошено на важливості більш
ґрунтовного вивчення поняття вторинної мовної особистості у межах лінгвістичного
дискурсу. Песпективою дослідження може бути аналіз специфіки формування вторинної
мовної особистості на фактичному мовному матеріалі.
Ключові слова: міжкультурна комунікація, культурний код, мовна особистість, вторинна мовна особистість, теоретико-понятійна компетенція, мовна компетенція, стратегічна компетенція, культурологічна компетенція.
8. Зинякова А. А Акцентуація іменників жіночого роду в поетичній творчості Ліни Костенко
У системі ритмомелодійних та поетичних засобів віршування визначальна роль на-
лежить наголосу. Вивчення його поведінки та функцій у поетичному мовленні є най-
менш дослідженими в сучасній українській акцентології. Цим і зумовлена актуальність
запропонованої наукової розвідки, у якій проаналізовано наголошування іменників жіночо-
го роду в поетичних творах збірки Ліни Костенко «Гіацинтове сонце» в зіставленні з
їхнім акцентуванням у сучасній українській літературній мові. У ході аналізу фактичного
матеріалу нами була зафіксована лише одна лексема, наголошування якої відрізняється
від нормативного наголошення сучасної української мови, що пов’язано з римуванням.
Подальші ж наукові розвідки дадуть можливість з’ясувати специфіку наголошення імен-
ників у поетичній творчості Ліни Костенко, що в свою чергу дозволить простежити
загальні тенденції в наголошуванні лексем сучасної української мови кінця ХХ – початку
ХХІ століть, виявити вплив поетичної практики на кодифікацію українського літера-
турного наголосу
Ключові слова: акцентуація,наосновний, флексійний, суфіксальний, префіксальний наголоси
9. Ковалюк О. К. Позитивно конотована лексика на позначення емоційного стану людини в староукраїнських пам’ятках XIV–XVI ст. (на прикладі лексем із коренем -рад-)
Стаття присвячена актуальній проблемі історичної лексикології – дослідженню сло-
вникового складу староукраїнських пам’яток XIV–XVI ст. Матеріал збирався шляхом
вибірки з наявних писемних джерел. Виявлено, що в текстах аналізованого періоду вжи-
валося вісім лексем із коренем -рад- на позначення емоційного стану задоволення. У
процесі дослідження уточнено першу фіксацію в староукраїнських писемних
пам’ятках XIV–XVI ст., реконструйовано семантичну структуру, описано особливості
функціонування. Акцентовано, що лексеми на позначення емоційного стану задоволен-
ня утворюють розвинену, історично сформовану сукупність слів і характеризуються
багатством семантичної наповненості, структурною різноманітністю. Досліджувані
найменування із певними графічно-фонетичними й семантичними модифікаціями збере-
глися в лексичному депозитарії сучасної української літературної мови.
Ключові слова: етимологія, лексичне значення, семантична структура, писемні пам’ятки, староукраїнська мова XIV–XVI ст
10. Любенко О.В. Особливості перекладу інтертекстуальних елементів (на матеріалі роману Салмана Рушді «Опівнічні діти» та його українського перекладу)
Стаття присвячена основним ідеям теорії інтертекстуальності. Особлива увага
приділяється дослідженню інтертекстуальних елементів як складових художнього те-
ксту, а також труднощів їх розпізнавання, тлумачення і відтворення у тексті перекла-
ду. Роман Салмана Рушді «Опівнічні діти» включає в себе елементи великої кількості
прототекстів (казки «Тисячі і однієї ночі», «Сто років самотності» Габріеля Маркеса,
«Трістрам Шенді» Лоренса Стерна, «Бляшаний барабан» Гюнтера Грасса, «Джозеф
Ендрюс» Генрі Філдінга та багатьох інших), що робить даний твір надзвичайно цікавим
для читача і дуже складним з точки зору перекладу. Саме тому в статті аналізується
роль інтертекстуальних включень у цьому романі та особливості їх перекладу на укра-
їнську мову.
Ключові слова: інтертекстуальність, інтертекстуальне елементи, прототекст, метатекст, постколоніальний роман.
11. Матусевич Л. М. Статусно-рольові та мовні аспекти взаємодії адресанта й адресата в комунікативній ситуації дозволу
Стаття присвячена дослідженню особливостей комунікативної поведінки адресан-
та запиту та суб’єкта дозволу на матеріалі української мови. Метою розвідки є аналіз
статусно-рольових та мовних аспектів їхньої взаємодії. У статті визначено основні та
супровідні функції, притаманні мовленнєвій поведінці комунікативних партнерів. Описа-
но спеціалізовані форми вираження ознак соціального статусу. Охарактеризовано ко-
мунікативну опозицію «адресант – адресат» та виявлено особливості її реалізації в
українському діалогічному дискурсі зі значенням дозволу. Встановлено, що ініціативний і
реактивний мовленнєві акти є статусно-фіксованими, а суб’єкт дозволу й адресант
запиту пов’язані між собою ієрархічними відносинами типу «керівник – підлеглий»,
«старший – молодший», «той, що має право надавати дозвіл – той, що не має такого
права». Асиметричність комунікативної ситуації дозволу обумовлена нерівністю ситу-
аційних ролей мовців.
Ключові слова: комунікативна ситуація адресант, адресат, дозвіл, соціальний статус, ситуаційна роль, асиметричні відносини.
12. Монахова Т. В. Медіанародництво, медіамодернізм і медіапостмодернізм у заголовках
У статті розглянуто важливий складник будь-якої газетної чи Інтернет-публікації –
заголовок – у контексті концепції стратегії текстотворення. Народницька, модерні-
стська і постмодерністська стратегії текстотворення реалізуються у медіатекстах
відповідно до загальних лінгвістичних принципів їхньої диференціації. Ми пропонуємо ві-
дрізняти народницькі, модерністські і постмодерністські заголовки залежно від втілен-
ня в них ключових принципів побудови заголовка: використання мовної гри, іро-
нії,епатажу, специфіки вживання запозичених слів. Особливу увагу приділено досліджен-
ню такої сучасної вимоги, що висувається до Інтернет-заголовків, як клікабельність.
Ключові слова: медіанародництво, медіамодернізм, медіапостмодернізм, заголовок, клікабельність, епатаж, мовна гра, іронія.
13. Островська Л. С. Інфінітив у системі атрибутивних відношень
Стаття продовжує цикл, присвячений актуальній проблемі в українському мовознав-
стві, — вивчення функціонально-семантичної категорії атрибутивності. Наголошу-
ється на важливості більш ґрунтовного аналізу атрибутивних конструкцій як таких,
що здатні виражати широкий спектр семантико-синтаксичних відношень. Простежено
атрибутивні конструкції із залежним інфінітивом. Констатовано, що причиною функці-
онування інфінітива в такій позиції стало те, що іменники, з якими сполучається інфі-
нітив, переважно виступають інформативно недостатніми й вимагають свого поши-
рення предикатним словом. З іншого боку, можливість іменникового функціонування
інфінітива дає йому підстави займати атрибутивну позицію, як і будь-якому іменнику.
Інфінітив виконує функцію атрибута при певному колі означуваних слів, а саме від-
дієслівних зі значеннями мовлення, вміння, звички, наміру, психічного відношення, діяль-
ності, готовності, ймовірності й іменниках, не співвідносних з іншими частинами мови,
із семами: спосіб, причина, право, час тощо. Така обмежена кількість означуваних імен-
ників, доволі суворі семантичні обмеження на сполучення інфінітива з іменником свід-
чать про непродуктивність атрибутивної позиції для інфінітива.
Ключові слова: інфінітив, атрибутивна конструкція, атрибутивні семантико- синтаксичні відношення, периферійна зона категорії атрибутивності.
14. Панченко С. А. Афоризм як елемент розважального дискурсу (на матеріалі програм КВК)
У статті розглядається текст передач Клубу Веселих та Кмітливих як частини роз-
важального телевізійного дискурсу (зокрема функціонування афоризмів). Метою статті є
аналіз лінгвістичної специфіки використання афоризму у складі розважального телевізій-
ного дискурсу (на матеріалі програм Клубу Веселих та Кмітливих (КВК). Проаналізовано
такі риси афоризмів, як парадоксальність, образність, художність (використання таких
тропів, як епітет, метафора, метонімія, порівняння, повтор, хіазм, парцеляція, фонологіч-
ні засоби), лаконічність, еліпсис, компактний розмір, завершеність, узагальнення, повчаль-
ний характер, чіткість, точність та виразність, дотепність, серійність та інші.
Ключові слова: дискурс, розважальний дискурс, Клуб Веселих та Кмітливих, афоризм
15. Піддубна Н. В. Динамічні процеси в сучасній українській проповіді .
У статті розглядаються динамічні процеси, що характерні для сучасного релігійно-
го мовлення. Виявлено, що сучасній українській проповіді як одному з найбільш демокра-
тичних й експресивних жанрів релігійної комунікації притаманні ті ж зміни, що й україн-
ській мові загалом, що значною мірою зумовлене активним уцерковленням української
мови, зміни поглядів на статус священних мов. У проповідях уживаються семантичні й
словотвірні неологізми, актуалізовані мовні одиниці, що фіксуються новітніми лексико-
графічними джерелами спостерігається як пасивізація радянських ідеологем, надання
їм негативної конотації, так й активізація й зняття ідеологічних нашарувань з лексем,
що пов’язані з тими історичними особами чи подіями, що в радянському минулому оці-
нювалися негативно. Динаміка мови релігійного, як і світського, дискурсу виявляється у
використанні сленгових і розмовних елементів, а також термінів різних галузей науки,
ужитих у складі метафор.
Ключові слова: динамічні процеси, актуалізація, деактуалізація, релігійний дискурс, релігійна комунікація
16. Понкратова В. М. Висвітлення категорії роду іменників у працях засновників вітчизняних мовознавчих шкіл (О. О. Потебні, П. Ф. Фортунатова, І. О. Бодуена де Куртене).
У статті розглянуті погляди видатних вітчизняних лінгвістів другої половини
XIX ст. – початку ХХ ст., засновників Харківської, Московської та Казанської лінгвістич-
них шкіл О. О. Потебні, П. Ф. Фортунатова, І. О. Бодуена де Куртене на категорію ро-
ду. О. О. Потебня вважав, що рід – це непостійна і необов’язкова категорія для мови
граматичний рід належить до числа загальних людинообразних понять давня людина
оживляла та уособлювала речі розрізнення в позначенні граматичного роду з’явилося в
індоєвропейських мовах тільки в іменнику та ін. П. Ф. Фортунатов зазначав, що існує
два класи слів: відмінювані слова так званого середнього роду та відмінювані слова не-
середнього роду, які, у свою чергу, поділяються на чоловічий та жіночий природні роди.
І. О. Бодуен де Куртене виділяв у мові трикомпонентну категорію роду визначав сере-
дній рід як такий, що не пов’язаний зі статтю використовував терміни «тваринний» і
«нетваринний» роди виділяв три аспекти категорії роду.
Ключові слова: категорія роду, стать, компонентність категорії роду, мотивація, узгодження, Харківська лінгвістична школа, Московська лінгвістична школа, Казанська лінгвістична школа.
17. Серебрянська І. М. Експлікація концепту «навчання» в текстах молодіжного журналу «Я СТУДЕНТ»
Стаття присвячена вивченню думки суспільства про стан освіти в країні на лінгві-
стичному рівні. Матеріалом для дослідження стали тексти єдиного в Україні глянцево-
го молодіжного журналу «Я СТУДЕНТ», на базі якого визначено мовні репрезентанти
концепту «навчання» як одного з важливих одиниць у структурі концептосфери освіти,
його смислове та аксіологічне наповнення. Приділено увагу іншомовним номінаціям та
їх функціям в україномовних текстах студентських засобів масової інформації. Виділено
нові форми лексичних репрезентантів, що з’являються в українській мові разом із запо-
зиченими поняттями як данина моді. Послідовно зроблено висновки про те, що струк-
тура концепту «навчання» пов’язана з усвідомленням студентами необхідності отри-
мання знань, складності обраного шляху та його перспективності.
Ключові слова: освіта, навчання, концепт, концептосфера, слово, номінація.
18. Томіна О. О. Зміни акцентно-дериваційних типів префіксально-суфіксальних прислівників в українській мові
Висвітлено питання про акцентно-дериваційні типи прислівників в українському мо-
вознавстві. Виокремлено такі акцентно-дериваційні типи префіксально-суфіксальних
прислівників, як: кореневий та флексійно-кореневий. Розроблено методику дослідження
акцентно-дериваційних типів префіксально-суфіксальних прислівників в сучасній україн-
ській мові. Визначено особливості акцентуації префіксально-суфіксальних прислівників у
межах словотвірної пари. Проаналізовано зміни акцентно-дериваційних типів префікса-
льно-суфіксальних прислівників в українській мові. Подано історичний коментар до змін у
наголошуванні префіксально-суфіксальних прислівників. Установлено, що акцентно-
дериваційні типи аналізованих словотвірних пар не є первісними. З’ясовано, що зміни
акцентно-дериваційних типів префіксально-суфіксальних прислівників зумовлені зане-
падом редукованих, а також рецесією наголосу.
Ключові слова: прислівники, акцентуація, акцентна парадигма, акцентно-дериваційний тип, наголос.
19. Шестопал О. С. Акцентуація непохідних прислівників у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»
У статті зроблено спробу узагальнити й описати акцентні особливості непохідних
прислівників, які були вжиті в драмі-феєрії «Лісова пісня». Аналіз непохідних слів відрізня-
ється від аналізу похідних, оскільки неможливим є як визначення акцентного типу в ме-
жах словотвірної пари, так і рухомості/нерухомості наголосу. Тому основною вияв-
ляється синтагматична характеристика наголосу, тобто визначення наголошеного
складу, що зазвичай поступається парадигматичній характеристиці, тобто визначен-
ню наголошеної морфеми, під час опису похідних утворень. Відповідно до проведеного
дослідження, непохідні прислівники можуть мати як наголошений перший, так і другий
склад, що, як правило, пов’язано з історією кожної лексеми. Крім того, збіг наголосу в
драмі із сучасним наголошенням підтверджує зв’язок акцентної норми початку ХХ-го і
сучасної літературної мови.
Ключові слова: акцентуація, акцентна норма, літературний наголос, непохідні прислівники, синтагматична характеристика наголосу.
20. Шуляк С. А. Номінації діючих осіб у текстах українських замовлянь
У статті досліджено функціонування номінацій діючих осіб у магічних текстах украї-
нських народних замовлянь. Проаналізовано взаємодію людини з християнськими еле-
ментами, космічними силами, стихіями, яка зводиться до магічної ситуації, що зосере-
джує позитивне буття та сприяє знешкодженню шкідливого впливу. Вивчено домінуючі
групи значень дій, як-от: переміщення суб’єкта у просторі, дія на суб’єкт у просторі.
Розглянуто особливості мікрополя активності, яке формують предикати дії, надаючи
текстам замовлянь динамічності та переконливості. Визначено найуживаніші лексеми
на позначення цього семантичного класу, особливості використання цих найменувань у
структурно-композиційній частині замовних текстів.
Ключові слова: українські замовляння, номінація, діючі особи, текст, християнські святі, космічні об’єкти, стихії, лексема.